Римська система числення

Римська система числення, або Римські цифри - непозиційна система числення, що використовувалися стародавніми римлянами.

Дана система базується на використанні особливих знаків (літер латинської абетки) для десяткових розрядів 

I – 1 

V –  5 

X – 10 

L – 50 

C – 100 

D – 500 

M – 1000 

Система розташування цих цифр така: числа до трьох включно утворюються за допомогою додавання одиниць (II, III), – чотириразове повторення будь-якої цифри заборонено. Щоб утворити числа більше трьох, додається або віднімається велика і менша цифра, для вирахування менша цифра ставиться перед більшою, для зменшення – після, (4 = IV), та ж логіка діє і з іншими цифрами (90 = XC). Порядок розташування тисяч, сотень, десятків і одиниць той же, що і звичний нам. Важливо, що будь-яка цифра не повинна повторювати більше трьох разів, таким чином, саме довге число до тисячі – 888 = DCCCLXXXVIII (500+100+100+100+50+10+10+10+5+1+1+1).

Ця система числення на сьогодні майже не застосовується, бо виконання арифметичних дій над багатозначними числами в цій системі дуже незручне. Тим не менш, її використовують для позначення розділів і частин законів, томів видань, століть, інколи років, днів тижня, місяців у датах (1.V.1975), на циферблатах деяких годинників, а також з естетичною метою.

Джерело: https://sites.google.com/site/sisteavnih12naro12/rimska-sistema-cislenna