Буняковський Віктор Якович (1804 - 1889)


15 грудня 1804 року в містечку Барі Подільської губернії (нині Вінницька область) народився Буняковський Віктор Якович  – вчений, математик, педагог, декан фізико-математичного факультету та ректор Санкт-Петербурзького університету, віце-президент Російської академії наук (1864). Автор понад 168 праць з математичного аналізу, теорії чисел, геометрії, теорії ймовірностей. Винахідник планіметра, пантографа, приладу для додавання квадратів. 

Детальніше »

140 років від дня народження Миколи Митрофановича Крилова (1879–1955), українського математика, механіка

Народився 29.11.1879 року у Петербурзі, де закінчив гірничий інститут (1902). У 1922-43 рр. — керівник кафедри математичної фізики АН УРСР. Академік АН СРСР з 1929. Був нагороджений орденами і медалями СРСР. Помер 11.05.1955 р. Президією НАН України засновано премію імені М. М. Крилова.

Наукові праці присвячено математичній фізиці, варіаційному численню, операційному численню. Спільно з М. М. Боголюбовим розробив (1934-1937) асимптотичну теорію нелінійних коливань (нелінійну механіку)
Детальніше »

Кравчук Михайло Пилипович: не згасне ім'я, не згасне слава!

Михайло Пилипович Кравчук - український математик, академік АН УРСР (з 1929 р.), доктор фізико-математичних наук (з 1924 р.), професор Київського політехнічного інституту. Народився 27 вересня 1892 р. в селі Човниця Ківерцівського повіту на Волині в сім'ї землеміра. Батько його, Пилип Йосипович, син селянина-шевця, закінчив Петровсько-Розумовську академію (нині – Московська сільськогосподарська академія ім. К.Тимірязєва). Мати, Адельфіна Фрідріхівна, німкеня за походженням, була освіченою жінкою, вільно володіла польською, французькою, німецькою мовами, грала на фортепіано. Впродовж деякого часу, не маючи архівних даних, вважали, що її ім'я Фредеріка. У сім'ї Кравчуків розмовляли українською мовою, хоча діти вчили і польську, і французьку, і німецьку. Після закінчення із золотою медаллю гімназії в Луцьку в 1910 р. Михайло Кравчук вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету імператорського Університету Святого Володимира в місті Києві. Першими викладачами студента Михайла Кравчука були видатні математики В.П.Єрмаков, Д.О.Граве, Г.В.Пфейффер, Б.Я.Букреєв. Уже у студентські роки він опублікував перше самостійне дослідження з теорії комутативних матриць. Детальніше »

М. Кравчук - автор понад 180 робіт, в тому числі 10 книг із різних розділів математики (алгебра і теорія чисел, теорія функцій дійсної і комплексної змінних, теорія диференціальних та інтегральних рівнянь, теорія ймовірностей і математична статистика, історія математики тощо.) Ці наукові праці увійшли до скарбниці світової науки. Тепер існують на сторінках наукових досліджень многочлени Кравчука, моменти Кравчука, осцилятори Кравчука. А ось від 2001 р., завдяки пошукам Івана Качановського, українського науковця зі США, виявилося, що наукові твори М. Кравчука прислужилися і до винаходу першого в світі електронного комп'ютера! 

27 вересня - Міжнародний день таблиці множення

В останні роки всі надмірно захопилися калькуляторами і забули, що якість математичних умінь і розвиток математичного мислення безпосередньо залежать від того, як людина може оперувати з табличкою множення, наскільки добре вона її знає. 
Загальновідомо: знак доброго засвоєння таблиці множення - її миттєве відтворення по пам'яті (навіть спросоння!). Тож давайте згадаємо таблицю множення та навички усного рахунку, що буде надзвичайно корисним. Хай живе веселе вчення! 

Михайло Остроградський - геній, визнаний за життя

Серед славетних імен великих українців - легендарних подвижників духу - золотим німбом осяяне ім'я Михайла Васильовича Остроградського (24.09.1801-01.01.1862)- одного з найвидатніших математиків XIX століття. Завдяки непересічному таланту, гостроті та сміливості свого розуму, глибині аналітичних здібностей та широкій математичній освіті він зумів оволодіти вищими ступенями сучасного йому природознавства; у своїх наукових працях отримати результати першорядного значення в багатьох галузях математики і механіки, зокрема математичній фізиці, аналітичній механіці, математичному аналізі, теорії пружності, теорії тяжіння, гідростатиці, гідродинаміці, балістиці, теорії удару, алгебрі й теорії чисел. Остроградський зробив великий внесок у розвиток математичної культури в Росії, створив потужну наукову школу, відлуння гучної слави якої вчувається ще й сьогодні в тематиці і проблематиці сучасних математичних досліджень.

Нащадок старовинного козацького роду народився 24 вересня 1801 року в селі Пашенна (зараз – Пашенівка) Полтавської губернії. Молодий Остроградський мріяв стати військовим, але навчання у Харківському університеті вирішило долю майбутнього вченого-математика. 1820 року Остроградський їде продовжувати навчання до Парижа, де на нього звертає увагу сам П’єр Симон Лаплас, творець “небесної механіки”. Уже 1825 року, не приховуючи свого захоплення, Лаплас писав: “Остроградський наділений великою прозорливістю і є прекрасним знавцем аналізу нескінченно малих величин…”. У Парижі він слухав лекції видатних французьких математиків А. Ампера, О. Коші, П. Лапласа, С. Пуассона, Ж. Б. Фур’є тощо, під їх керівництвом Остроградський почав свій шлях у математику.

Перелік друкованих робіт ученого налічує понад 100 публікацій. Більша частина наукових праць Остроградського стосується його улюбленої дисципліни – аналітичної механіки. Він працював у різних напрямах цієї науки: теорії тяжіння, теорії коливань пружного тіла, гідростатики та гідродинаміки, загальної теорії удару. Його праці вирізняються нестандартністю рішення, оригінальністю, глибиною думки. Він зробив значний внесок у розвиток математичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки, теорії чисел, алгебри, теорії ймовірності, балістики. Важливих результатів досяг Остроградський у галузі математичного аналізу. Учений знайшов формулу зв’язку інтегралу по об’єму з інтегралом по поверхні, відому в науці як “формула Остроградського”. В усіх його роботах головна увага концентрувалася не на розв’язанні окремих задач, а на встановленні узагальнених теорій.

Критерієм цінності наукової роботи Остроградський завжди вважав практику. Небагато можна назвати видатних математиків світу, чиї теорії так широко використовувалися б на практиці, як ідеї Остроградського. Наукові досягнення Остроградського високо цінували сучасники, він був почесним членом багатьох академій наук світу. Його було обрано академіком Імператорської академії наук у Петербурзі та почесним доктором Віленського і Гельсінгфорського університетів, 1834 року – членом Американської, 1841 року – Туринської, 1853 року – Римської та 1856 року – членом-кореспондентом Паризької академій наук.

Михайло Остроградський був прекрасним педагогом. Вищі спеціальні навчальні заклади вважали за честь мати його у себе професором. Видатні дослідження Остроградського, багаторічна плідна педагогічна діяльність і створення найпередовішої наукової школи принесли йому заслужену славу найвидатнішого математика свого часу.

2001 року ЮНЕСКО внесла Михайла Остроградського до переліку видатних математиків світу.

Детальніше »

Микола Миколайович Боголюбов - людина і вчений

Серед наших співвітчизників, чиї імена вписані золотими літерами в історію світової науки, є один з найвидатніших математиків і фізиків-теоретиків XX століття, засновник Інституту теоретичної фізики НАН України академік Микола Миколайович Боголюбов, який народився 21 серпня 1909 року.
Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924–1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже періодичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим) розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У циклі досліджень із проблем статистичної механіки (1939–1945) створив метод отримання кінетичних рівнянь, виходячи з механіки системи молекул. У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. Через 10 років, виходячи з квантовомеханічної моделі електронного газу, який взаємодіє з іонною решіткою кристалу, узагальнивши свій апарат канонічних перетворень із теорії надплинності, створив мікроскопічну теорію надпровідності. На початку 50-х років минулого століття Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності . Запропонував математично коректний варіант теорії перенормувань, який використовує апарат узагальнених функцій Соболєва-Шварца, і ввів R-операцію . Розвинув регулярний метод покращення квантовопольових розв'язків, метод ренормгрупи. Дав строге доведення дисперсійних співвідношень у теорії сильних взаємодій. Боголюбову належить розробка методу систем зі спонтанно порушеною симетрією, який отримав назву методу квазісередніх. У середині 60-х років він звернувся до питань симетрії і динаміки кваркової моделі адронів. Увів представлення про нове квантове число «колір». Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій , наукових закладів і товариств. Уміння Боголюбова виділяти загальні елементи у, здавалося б, найбільш різнорідних царинах фізики робить можливим плідне взаємне перенесення ідей і методів.
Детальніше »

2 липня 1925 р. народилась Олійник Ольга Арсенівна - український математик

Напрямок її наукової діяльності - диференціальні рівняння в застосуванні до нестаціонарної фільтрації рідин і газів у пористих середовищах. Стала першою радянською жінкою, котра у 29 років уже стала доктором фізико-математичних наук. Більш 359 статей і публікацій у її доробку. Підготувала 58 кaндидaтів фізико-математичних наук та 14 докторів фізико-математичних наук. Основні результати досліджень Ольги Олейник - отримані відповіді на ряд питань, поставлених в 16-й Проблемі Гільберта про взаємне розташування і числі пов'язаних компонент дійсних алгебраїчних кривих і поверхонь, побудована теорія розривних рішень задачі Коші для квазілінійних рівнянь першого порядку, вивчені нелінійні рівняння теорії фільтрації, побудована математична теорія рівнянь прикордонного шару Людвіґа Прандтля, досліджений клас рівнянь другого порядку з ненегативної характеристичної формою, вивчені математичні задачі теорії пружності, досліджені якісні властивості їх рішень, вирішено багато завдання математичної фізики, пов'язані з теорією усереднення, вивчені якісні властивості рішень нелінійних рівнянь. З лекціями та доповідями Ольга Олійник виступала в Італії, Франції, США, Німеччині.

Детальніше »

15 червня - 125 років від дня народження Миколи Григоровича Чеботарьова (1894–1947), українського та російського математика

Микола Григорович Чеботарьов - автор вагомих досліджень у алгебричній теорії чисел, теорії Галуа, теорії груп Лі та теорії алгебричних функцій, цілого ряду наукових і науково-педагогічних монографій. У 1924 – розв’язав проблему Фробеніуса, одержавши найбільш глибоке узагальнення теореми Діріхле про прості числа в арифметичній прогресії. Засновник алгебричної школи в Казанському університеті. Докторська дисертація «Теорема Фробеніуса» (1927). З 1929 – член-кореспондент Академії наук СРСР. Нагороджений державною премією СРСР (1948), орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, заслужений діяч науки РРФСР. 

Детальніше »

21 травня - 130 років від дня народження Мирона Онуфрійовича Зарицького (1889–1961)

Мирон Онуфрійович Зарицький - видатний український математик, професор Львівського державного університету — один з фундаторів української математичної культури на західноукраїнських землях, дійсний член Наукового Товариства імені Т. Шевченка з 1927р. Наукові інтереси М. О. Зарицького охоплюють теорію множин з алгеброю логіки та теорію функцій дійсної змінної. Він досліджував похідні множини методами алгебри логіки, виходячи тільки з кількох основних аксіом і не користуючись іншими геометричними міркуваннями. Крім того, М. О. Зарицький займався теорією вимірних перетворень множин, тобто таких гомеоморфних перетворень, які переводять довільну вимірну множину в іншу множину такого ж роду. У зв'язку з цим він також займався деякими теоретико-числовими питаннями і надрукував статтю «Деякі числові послідовності та їх застосування» (1957 p.).

Кого не манить краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці. Поезія не різниться від математики вищим злетом уяви, а математик різниться від поета лиш тим, що все і всюди розумує... Але як у мистецтві, так і в математиці лише твори гарні переживають століття і виховують цілі покоління.
Мирон Зарицький

Детальніше »

28 квітня 1868 року народився Георгій Феодосійович Вороний

Г.Ф. Вороний належить до когорти найвідоміших українських математиків минулого. Визнаний фахівцями як один із найяскравіших талантів у галузі теорії чисел на межі ХІХ-ХХ століть, Георгій Феодосійович за своє життя встиг надрукувати всього дванадцять статей. Але яких! Вони дали поштовх для розвитку кількох нових напрямків в аналітичній теорії чисел, алгебраїчній теорії чисел, геометрії чисел, які нині активно розвиваються у багатьох країнах.

Детальніше »

23 березня - 270 років від дня народження П’єра Сімона Лапласа (1749–1827), французького астронома, фізика, математика

П’єр Сімон Лаплас - французький математик, фізик і астроном, відомий роботами в області небесної механіки, диференціальних рівнянь, один з творців теорії ймовірності. Заслуги Лапласа в області чистої і прикладної математики, а особливо в астрономії величезні: він удосконалив майже всі відділи цих наук, оскільки вважав, що те, що ми знаємо, - обмежене, а те, чого ми не знаємо, - нескінченне.

Детальніше »

Подвійне свято для математиків: 

день числа Пі та день народження 

Альберта Енштейна

14 березня, у всьому світі відзначають неофіційне свято в честь математичної константи - числа Пі. Число Пі – математична постійна, рівна відношенню довжини кола до її діаметру. Точне значення цього числа в десятковій системі записати неможливо, але з появою комп'ютерних технологій його вдалося розрахувати з неймовірною точністю – зараз його значення відоме з точністю до десяти трильйонів знаків після коми.

Детальніше »

14 березня 1879 року в єврейській родині Германа і Пауліни народився видатний фізик і математик Альберт Ейнштейн. один із засновників сучасної теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики 1921 року, громадський діяч-гуманіст.  Жив у Німеччині (1879-1893, 1914-1933), Швейцарії (1893-1914) та США (1933-1955). Почесний доктор близько 20 провідних університетів світу, член багатьох Академій наук, у тому числі іноземний почесний член Академії наук СРСР (1926).

Детальніше »

3 березня - 100 років від дня народження Олексія Васильовича Погорєлова (1919–2002), українського математика

Олексій Васильович Погорєлов  – радянський український математик. Фахівець в галузі опуклої і диференціальної геометрії, теорії диференціальних рівнянь і теорії оболонок, автор шкільного підручника геометрії, що став класикою й витримав 22 видання багатомільйонними тиражами на мовах народів СРСР.

Детальніше »

Вітаємо з днем народження число

е !

7 лютого день народження  числа е. Першим запровадив символ e Леонард Ейлер. Йому належить так багато відкриттів, пов'язаних з числом e, що зрештою число e стали називати «числом Ейлера».

Детальніше »