Анатолий Михайлович Самойленко
Самойленко Анатолій Михайлович - видатний вчений-математик, засновник наукової школи з теорії багаточастотних коливань та теорії імпульсних систем, що визнана математичними центрами світу, один із провідних фахівців у галузі звичайних диференціальних рівнянь та теорії нелінійних коливань, дійсний член Національної академії наук України, дійсний член Європейської Академії.
Народився майбутній математик 2 січня 1938 р. у с. Потіївка Житомирської області. Потім родина переїхала до м. Малин, де А.Самойленко закінчив середню школу (1955 р). Спочатку його зацікавила романтична наука геологія і він вступив на геологічний факультет Київського університету. Через два роки юнак перейшов на механіко-математичний факультет і глибоко захопився фундаментальним вивченням математичних дисциплін. З відзнакою закінчивши Київський університет ім. Т.Г.Шевченка (1960 р.), А.М.Самойленко вступив до аспірантури Інституту математики АН України (керівник Ю.О.Митропольський). Кандидатську дисертацію Анатолій Михайлович захистив у 1963 р., а докторську – у 1968 р. Звання професора отримав у 1974 р. У 1963–1974 рр. і з 1987 р. А.М.Самойленко працює в Інституті математики НАН України (з 1987 р. – завідувач відділу звичайних диференціальних рівнянь, з 1988 – директор інституту). Одночасно з 1967 р. – у Київському університеті (з 1974 – завідувач кафедри) та з 1998 – завідувач кафедри диференціальних рівнянь Національного технічного університету України “КПІ”. Перші наукові праці вченого з’явились у 1961 р. За короткий час А.М.Самойленко став одним із провідних фахівців з якісної теорії звичайних диференціальних рівнянь і теорії нелінійних коливань. Спираючись на класичні досягнення попередників, він провів оригінальні й глибокі дослідження і побудував теорію збурення інваріантних тороїдальних багатовидів динамічних систем, створив нові та розвинув відомі асимптотичні методи нелінійної механіки, розробив теорію багаточастотних коливань. Його досягнення у створенні нових напрямів дослідження знайшли міжнародне визнання. У світовій математичній літературі з’явились терміни “функція Гріна-Самойленка”, “чисельно-аналітичний метод Самойленка” та ін. У теорії диференціальних рівнянь розроблено методи асимптотичного інтегрування лінійних систем із повільнозмінними коефіцієнтами та виродженнями, завершено обґрунтування чисельно-аналітичного методу дослідження періодичних розв’язків нелінійних диференціальних рівнянь. Створені ним у співавторстві з учнями монографії стали фундаментальним внеском у розвиток теорії багаточастотних коливань, асимптотичних методів. А.М.Самойленко – автор близько 400 наукових праць, у тому числі 30 монографій і 15 навчальних посібників. Багато його праць перекладено іноземними мовами і видано за кордоном. Серед його учнів 26 докторів та 77 кандидатів наук, які успішно працюють у багатьох математичних центрах різних країн. Це відомі українські математики О.П.Бойчук, В.Л.Кулик, Д.І.Мартинюк, І.О.Парасюк, М.О.Перестюк, М.Й.Ронто та ін. Як керівник Інституту математики НАН України Анатолій Михайлович забезпечує продовження та розвиток традиції всесвітньо відомої математичної школи, заснованої акад. М.М.Боголюбовим. Він є академіком-секретарем відділення математики, членом президії НАН України, багато років був президентом Українського математичного товариства, також є членом Американського математичного товариства та інших зарубіжних математичних товариств, президентом Всеукраїнського благодійного фонду сприяння розвитку математичних наук. Тривалий час А.М.Самойленко є головним редактором видання “Праці Інституту математики НАН України”, заступником головного редактора “Українського математичного журналу”, редактором журналів “Nonlinear mathematical Physics”, “Український математичний вісник” (розповсюджується за кордоном), членом редакційних колегій інших українських і зарубіжних журналів, керівником і учасником багатьох міжнародних наукових конференцій та конгресів, а також Почесним доктором ряду університетів.
Детальніше »
Андре-Марі Ампер народився 20 січня 1775 року в Ліоні в сім’ї комерсанта. У прекрасній бібліотеці його батька були твори відомих філософів, учених і письменників. Юний Андре міг цілими днями просиджувати там з книгою, завдяки чому він, ніколи не відвідував школу, зумів придбати великі і глибокі знання. У 11 років він вже взявся за читання знаменитої 20-томної “Енциклопедії” Дідро і Д’Аламбера і за три роки простудіював її всю. Юнака цікавила література, і він навіть писав вірші, але фізико-математичні науки виявилися набагато привабливішими. Коли книг батька стало недостатньо, Андре Ампер почав відвідувати бібліотеку Ліонського коледжу. Однак багато праць великих учених були написані латинською мовою, якої він не знав. Протягом кілька місяців Андре самостійно вивчив латинь, і твори класиків науки XVII-XVIII ст. стали йому доступні. І ось результат наполегливих занять. До 12 років Ампер самостійно розібрався в основах вищої математики – диференціальному численні, навчився інтегрувати, а в віці 13 років вже представив свої перші роботи з математики в Ліонську академію!У 1793 р. в Ліоні спалахнув заколот, який був жорстоко придушений. За співчуття бунтівникам був страчений і її батько Андре Ампера. Майно родини було конфісковано, і юнак став заробляти на життя приватними уроками математики. Щоб продовжувати наукові заняття, йому доводилося працювати, починаючи з четвертої години ранку. У 1802 р. Андре Ампер виповнилося 27 років. Він починає викладати фізику і хімію – спочатку в Ліоні, а через два роки – в знаменитій Політехнічній школі (Еколь політехнік) в Парижі. Ще через 10 років Ампер обирається в Паризьку академію наук, а з 1824 року він – професор Нормальної школи (Еколь нормаль) – головного вищого навчального закладу Парижа...
