Микола Миколайович Боголюбов - людина і вчений

Серед наших співвітчизників, чиї імена вписані золотими літерами в історію світової науки, є один з найвидатніших математиків і фізиків-теоретиків XX століття, засновник Інституту теоретичної фізики НАН України академік Микола Миколайович Боголюбов, який народився 21 серпня 1909 року.
Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924–1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже періодичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим) розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У циклі досліджень із проблем статистичної механіки (1939–1945) створив метод отримання кінетичних рівнянь, виходячи з механіки системи молекул. У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. Через 10 років, виходячи з квантовомеханічної моделі електронного газу, який взаємодіє з іонною решіткою кристалу, узагальнивши свій апарат канонічних перетворень із теорії надплинності, створив мікроскопічну теорію надпровідності. На початку 50-х років минулого століття Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності . Запропонував математично коректний варіант теорії перенормувань, який використовує апарат узагальнених функцій Соболєва-Шварца, і ввів R-операцію . Розвинув регулярний метод покращення квантовопольових розв'язків, метод ренормгрупи. Дав строге доведення дисперсійних співвідношень у теорії сильних взаємодій. Боголюбову належить розробка методу систем зі спонтанно порушеною симетрією, який отримав назву методу квазісередніх. У середині 60-х років він звернувся до питань симетрії і динаміки кваркової моделі адронів. Увів представлення про нове квантове число «колір». Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій , наукових закладів і товариств. Уміння Боголюбова виділяти загальні елементи у, здавалося б, найбільш різнорідних царинах фізики робить можливим плідне взаємне перенесення ідей і методів.
Детальніше »

2 липня 1925 р. народилась Олійник Ольга Арсенівна - український математик

Напрямок її наукової діяльності - диференціальні рівняння в застосуванні до нестаціонарної фільтрації рідин і газів у пористих середовищах. Стала першою радянською жінкою, котра у 29 років уже стала доктором фізико-математичних наук. Більш 359 статей і публікацій у її доробку. Підготувала 58 кaндидaтів фізико-математичних наук та 14 докторів фізико-математичних наук. Основні результати досліджень Ольги Олейник - отримані відповіді на ряд питань, поставлених в 16-й Проблемі Гільберта про взаємне розташування і числі пов'язаних компонент дійсних алгебраїчних кривих і поверхонь, побудована теорія розривних рішень задачі Коші для квазілінійних рівнянь першого порядку, вивчені нелінійні рівняння теорії фільтрації, побудована математична теорія рівнянь прикордонного шару Людвіґа Прандтля, досліджений клас рівнянь другого порядку з ненегативної характеристичної формою, вивчені математичні задачі теорії пружності, досліджені якісні властивості їх рішень, вирішено багато завдання математичної фізики, пов'язані з теорією усереднення, вивчені якісні властивості рішень нелінійних рівнянь. З лекціями та доповідями Ольга Олійник виступала в Італії, Франції, США, Німеччині.

Детальніше »

15 червня - 125 років від дня народження Миколи Григоровича Чеботарьова (1894–1947), українського та російського математика

Микола Григорович Чеботарьов - автор вагомих досліджень у алгебричній теорії чисел, теорії Галуа, теорії груп Лі та теорії алгебричних функцій, цілого ряду наукових і науково-педагогічних монографій. У 1924 – розв’язав проблему Фробеніуса, одержавши найбільш глибоке узагальнення теореми Діріхле про прості числа в арифметичній прогресії. Засновник алгебричної школи в Казанському університеті. Докторська дисертація «Теорема Фробеніуса» (1927). З 1929 – член-кореспондент Академії наук СРСР. Нагороджений державною премією СРСР (1948), орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, заслужений діяч науки РРФСР. 

Детальніше »

21 травня - 130 років від дня народження Мирона Онуфрійовича Зарицького (1889–1961)

Мирон Онуфрійович Зарицький - видатний український математик, професор Львівського державного університету — один з фундаторів української математичної культури на західноукраїнських землях, дійсний член Наукового Товариства імені Т. Шевченка з 1927р. Наукові інтереси М. О. Зарицького охоплюють теорію множин з алгеброю логіки та теорію функцій дійсної змінної. Він досліджував похідні множини методами алгебри логіки, виходячи тільки з кількох основних аксіом і не користуючись іншими геометричними міркуваннями. Крім того, М. О. Зарицький займався теорією вимірних перетворень множин, тобто таких гомеоморфних перетворень, які переводять довільну вимірну множину в іншу множину такого ж роду. У зв'язку з цим він також займався деякими теоретико-числовими питаннями і надрукував статтю «Деякі числові послідовності та їх застосування» (1957 p.).

Кого не манить краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці. Поезія не різниться від математики вищим злетом уяви, а математик різниться від поета лиш тим, що все і всюди розумує... Але як у мистецтві, так і в математиці лише твори гарні переживають століття і виховують цілі покоління.
Мирон Зарицький

Детальніше »

28 квітня 1868 року народився Георгій Феодосійович Вороний

Г.Ф. Вороний належить до когорти найвідоміших українських математиків минулого. Визнаний фахівцями як один із найяскравіших талантів у галузі теорії чисел на межі ХІХ-ХХ століть, Георгій Феодосійович за своє життя встиг надрукувати всього дванадцять статей. Але яких! Вони дали поштовх для розвитку кількох нових напрямків в аналітичній теорії чисел, алгебраїчній теорії чисел, геометрії чисел, які нині активно розвиваються у багатьох країнах.

Детальніше »

23 березня - 270 років від дня народження П’єра Сімона Лапласа (1749–1827), французького астронома, фізика, математика

П’єр Сімон Лаплас - французький математик, фізик і астроном, відомий роботами в області небесної механіки, диференціальних рівнянь, один з творців теорії ймовірності. Заслуги Лапласа в області чистої і прикладної математики, а особливо в астрономії величезні: він удосконалив майже всі відділи цих наук, оскільки вважав, що те, що ми знаємо, - обмежене, а те, чого ми не знаємо, - нескінченне.

Детальніше »

Подвійне свято для математиків: 

день числа Пі та день народження 

Альберта Енштейна

14 березня, у всьому світі відзначають неофіційне свято в честь математичної константи - числа Пі. Число Пі – математична постійна, рівна відношенню довжини кола до її діаметру. Точне значення цього числа в десятковій системі записати неможливо, але з появою комп'ютерних технологій його вдалося розрахувати з неймовірною точністю – зараз його значення відоме з точністю до десяти трильйонів знаків після коми.

Детальніше »

14 березня 1879 року в єврейській родині Германа і Пауліни народився видатний фізик і математик Альберт Ейнштейн. один із засновників сучасної теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики 1921 року, громадський діяч-гуманіст.  Жив у Німеччині (1879-1893, 1914-1933), Швейцарії (1893-1914) та США (1933-1955). Почесний доктор близько 20 провідних університетів світу, член багатьох Академій наук, у тому числі іноземний почесний член Академії наук СРСР (1926).

Детальніше »